Отсканировал решение.
Справа №2-0-0000/00
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року
м. Дніпропетровськ
Суддя ХХХХ районного суду м. -________________ - ХХХХХХ. розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні __________ районного суду м. _______________ адміністративну справу за позовом ОСОБА до Управління праці та соціального захисту населення __________ районної у м. ___________________ ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
21 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом другої групи, що пов'язано з роботами на ЧАЕС і, згідно законодавства, має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу у 2007-2010 роках у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення ______ районної у м. Дніпропетровську ради щодо виплати недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення ___________ районної у м. Дніпропетровську ради перерахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2010 роки із розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
14 березня 2011 року представник відповідача подав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки призначення та перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення проводився відповідно до вимог чинного законодавства України.
У відповідності до положень ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження
Оцінивши обставини у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, про що свідчить копія посвідчення серії А № 000000 , та є інвалідом другої групи, що пов'язано з роботами на ЧАЕС.
Судом також встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, та йому призначена та виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 ( в редакції Закону від 09.07.2007 року) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам II групи -в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається моментом її виплати).
Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 20СІ6 роц^ доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначену законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. .. .
Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Також необхідно зазначити, що зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу II Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказаний пункт Закону визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року. Отже, позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
Тому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам II групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян. Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Як вбачається із змісту Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення..." виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6 -11, 71, 99, 1832 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення ххххххххххх_ районної у м. _ххххххххх. Ради по нарахуванню Особі щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення ХХХХХХХХ районної у м. Дніпрпетровську ради здійснити перерахунок та виплату ХХОсобі щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 21 серпня 2010 року по 21 лютого 2011 року включно з урахованням різниці яка була виплачена в цей період.
Я задавал вопрос помощнику, он говорит подавайте апелляцию, но сами как я понял совсем не читали иск.
Наша сила в ЕДИНСТВЕ!!!!